Презентація Порушення мовленнєвого розвитку  в дітей дошкільного та молодшого шкільного віку

Схема написання психолого-педагогічної характеристики учня, що має особливі освітні потреби

1. Загальні відомості про школяра (прізвище, ім’я, рік народження, клас, рік вступу до школи, тип школи, у яких класах і скільки років навчався, загальний фізичний розвиток та стан здоров’я, умови проживання в сім’ї, чи відвідував дитячий садок, ).

2.     Характеристика школяра як суб’єкта учбової діяльності: - успішність дитини: рівень навчання (низький, середній, достатній, високий), показники успішності з окремих предметів (потрібно вказати на особливості та глибину засвоєння програмового матеріалу, чи справляється із програмовими завданнями, чи проявляє інтерес до занять, характер труднощів, де вказати, які види робіт викликають труднощі, допомогу та її види, що були надані дитині, її результативність, яких результатів вдалося досягти;

- аналіз техніки читання учнів, рівень засвоєння предмета відповідно до вимог програми та критеріїв оцінювання знань: знання букв, вміння зливати в склади, спосіб читання (поскладове, цілими словами), швидкість, наявність специфічних помилок, розуміння ним змісту прочитаного та вміння послідовно передавати зміст;

- сформованість навичок письма (копіювання, письмо під диктовку окремих букв, складів, речень, граматичні та специфічні помилки, особливості каліграфії), культура оформлення письмових робіт;

- знання основ математики: розуміння понять більший-менший, однаковий за розміром, довжиною, шириною, висотою, масою тощо, знання таблиць додавання та віднімання, множення та ділення, чи втримує в пам’яті умову задачі, чи може побудувати план її розв’язання, чи достатньо навичок для виконання лічильних операцій;

- мотиви навчальної діяльності: особисте відношення до занять, характеристика стійкості та глибини пізнавальних інтересів;

- рівень засвоєння знань з інших предметів (малювання, трудове навчання інші);

-  домінування пізнавальних, спонукальних чи соціальних мотивів навчання.

Соціальні, які мають широкий спектр прояву. Передусім це прагнення особистості через учіння утвердити свій соціальний статус у суспільстві та в конкретному соціальному колективі (сім´ї, навчальному закладі, виробничому підрозділі) зокрема;

Спонукальні, які пов´язані з впливом на свідомість тих, хто навчається, певних чинників — вимог батьків, порад, прикладів викладачів, членів первинного колективу;

Пізнавальні, що виявляються у пробудженні пізнавальних інтересів і реалізуються через отримання задоволення від самого процесу пізнання і його результатів. Пізнавальна діяльність людини є провідною сферою її життєдіяльності. Звідси формування пізнавальних мотивів — основоположний чинник успішності пізнавальної діяльності, тому що через неї реалізується природ­на потреба людини.

Позаурочна діяльність:

- участь у суспільному житті класу, школи;

- постійні і тимчасові доручення;

- захоплення школяра.

3.    Характеристика інтелектуальної сфери учня:

- особливості мислення, сприймання, пам’яті, уваги, мовлення;

- усвідомленість, довільність, цілеспрямованість дій, ставлення до допомоги.

4.    Направлення особистості:

- основні бажання й прагнення школяра;

- улюблені заняття учнів.

5.    Спілкування та взаємовідносини: коло спілкування школяра:

- прагнення учня до корисних самостійних дій у сім’ї, школі, друзями;

- чи виконує правила культурного поводження у школі, громадських місцях;

- чи вміє співпрацювати під час виконання завдань у парі, групі;

- взаємовідносини з однокласниками, статус дитини в класі,

- відношення учня з учителями, улюблені учителі, відношення до похвали й покарання, відношення до вимог;

- характер відносин з батьками, братами, сестрами$ психологічна атмосфера у сім’ї

6.    Характеристика індивідуальності школяра

- чи здатна дитина сама оцінити критично свою роботу, відношення до навчання, друзів, однолітків;

- домінуючий тип темпераменту та його прояви (рівень активності, діяльності: швидкість, ритм, темп та інші). Психологічні прояви темпераменту: тривожність, емоційність, екстра - , інтровертність.

Екстраверти — це тип особистості (або поведінки), що орієнтований у своїх проявах на зовнішній світ, на оточуючих. Екстраверти отримують стимул до існування від зовнішнього світу — від дій, людей, місць та речей.

Інтроверти — тип особистості, орієнтований «всередину» або «на» себе. Інтровертність — зовсім не те, що сором'язливість або відчуженість, це не патологія. Крім того, цю властивість особистості не можна змінити, навіть якщо вони дуже сильно захочуть. Для інтровертів характерна поведінка, більш пов'язана з комфортною самітністю, внутрішніми роздумами і переживаннями, творчістю або спостереженням за процесом.

- стан емоційно-вольової сфери (рухова розгальмованість, імпульсивність, наявність страхів, тривожність, підвищена вразливість).

Дата, печатка, підписи директора, класного керівника (класовода), практичного психолога школи.

У випадку повторного представлення дитини на ПМПК необхідно вказати: дату попереднього діагностичного обстеження та номер витягу із протоколу ПМПК, висновок та рекомендації ПМПК, їх термін, програму за якою здійснювалося корекційне навчання.

                                                                                                   Підготували                                                                                                                                           завідувач ПМПК Чалабієва Л.В.

                                                                                                    методист з психологічної служби                                                                                                            Судом Н.В.